30 квітня 2013

Інеса Блажко: «А наше щастя сховалось в грушах…»


   Народилася 22 листопада 1996 року в м. Зіньків на Полтавщині. Нині учениця 11 класу Зіньківської спеціалізованої школи I-III ступенів №2. Авторка збірок поезій «Осколки неба» і прози «Віддзеркалення». Дипломантка (ІІ місце) ІІ (обласного) етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук (секція «Літературна творчість» Полтава, 2012). Дипломантка конкурсу «Кращий відеопоетичний твір» (в рамках проекту «Майстерня медіатворчості «Поезія в кадрі» Полтава, 2013). Друкувалася в газеті «Голос Зіньківщини».






Зелені груші

Тоді ще груші були зелені

Тримались міцно.
Ми підставляли холодні жмені

Хотілось їсти.

Порахувавши плоди останні

Ми знову грішні.
У тебе яблуні на світанні,
У мене
вишні.

А восени їм забракло сили,
А може в серпні,
Гілки скидали плоди достиглі,
А може мертві.

Гуділи бджоли в забутих душах,
А може оси.
А наше щастя сховалось в грушах
Зелених досі.

* * *
В лёгких Планеты новая рана

Стонет Земля во сне.
Деревья просыпаются рано

Видят топор на пне.

Только вчера от пожара спаслись

Обгорела кора.
Но ветки все же поднимутся ввысь

Бороться пора.

От звука потери дрогнул весь лес

О дубе осталась быль.
Покрыла подошвы жалкая смесь

Грязь и древесная пыль.

Все мы оглохли, не слышим мольбы,
Не видим границы.
Быть может, мы дома сажаем цветы,
Но здесь мы
убийцы...

Деревья бессильны, сочится кровь
Янтарные капли.
Невинные жертвы падают вновь

Опомнимся? Вряд ли.

На счёт три

Бывает трёх для счёта много,
Кому-то
мало.
Неслышно сон украл тревогу,
Теплее стало.

Хватает веры выйти первым,
Озвучив мысли?
Испуг, покрывший струны нервов,
Лишённый смысла.

Для главных слов бывает рано,
Кому-то
поздно.
И новый круг бежим упрямо,
Теряя слёзы.

Считает кто-то цифры в голос,
Мелькают лица.
За счастье я всегда боролась
И буду биться.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар