Дихати на повні груди творчістю - справа не легка, але приємна. Адже попри семінари та тренінги, учасники віддали шану справжньому козацькому кулешу, ночували в наметах біля Ворскли, френдились і відпочивали. Обов'язковий дрес-код заходу - вишиванка та вміння творчо підходити до життя.
Фестиваль мав кілька направлень, себто - територій. Територія літератури була покликана збагатити та підвищити рівень майстерності авторів-початківців. Територія ініціативи запропонувала відтворити побачене та почуте в інсталяціях, слемах та імпровізаціях, а Територія колазабезпечила живе, безпосереднє спілкування всіх учасників.
Ініціатива проведення етнічного дійства належить Полтавській обласній організації НСПУ, яку очолює Олена Гаран. Вона та її команда (а це - Віктор Нестеренко, Наталія Трикаш та Марія Лагода), за підтримки Головного управління інформації та внутрішньої політики Полтавської ОДА та РДА, дійсно зорганізували та відтворили справжнє етнічне дійство.
Організатор етно-фесту Олена Гаран зазначила, що фестиваль має на меті відновлення та збереження українських традицій у поєднанні із сучасним мистецтвом. Такі заходи покликані розкрити потенціал творчої молоді області та залучити її до участі в подальших творчих проектах. До речі, сам фестиваль «Територія голосу» виріс із проведених у минулому літературних пленерів та «зелених читань».
Народні мотиви у віршах Ганни Кревської, колоритний ансамбль «Солохи» та «Веснянки», майстер-клас народних умільців та умільців слова (про це - далі) сповнили присутніх відчуттям єднання зі своєю прабатьківщиною. Дехто із молоді чесно зізнався: «Одягнув вишиванку вперше, та відтепер - носитиму її частіше. Так само, як і частину українських традицій у своїй творчості».
Право заявити про «свій голос» на фестивалі отримав кожен із присутніх. Творча, обдарована молодь, яка з'їхалася суди ледь не з усіх куточків Полтавщини (В. Багачка, Лубни, Зіньків, Кременчук, Котельва, Диканька, Решетилівка та ін.) мала чудову нагоду набути професійного гарту у літературних майстернях. Їх очолили відомий майстер пригодницького роману, член НСПУ Андрій Курков, секретар по роботі з молодими авторами НСПУ Сергій Пантюк, журналіст Сергій Шебеліст, голова Полтавської обласної організації НСПУ Олена Гаран та член НСПУ Наталія Трикаш, а ще - Галина Білик та Олена Савченко.
В рамках фестивалю також відбувся семінар для активістів літературних студій області, літературні читання, концерт та презентація напрацювань майстерень.
Підвечір хтось ходив босоніж по споришу, хтось спілкувався із Майстрами слова без краваток та кордонів, а хтось натхненно, по-пам'яті декламував улюблені поетичні рядки (свої, чужі, напівзабуті і - щойно народжені).
У рамках фестивалю свої майстер-класи провели київські письменники Андрій Курков та Сергій Пантюк. Окрім цікавого спілкуваня у формі питання-відповідь майстри слова представили і свої останні доробки. Андрій Курков - роман «Нічний молочник», перекладений на німецьку та французьку мови, а Сергій Пантюк - славнозвісну поетичну збірку «Соло для дримби» та роман, заснований на реальних подіях, «Війна і ми». Тож пропонуємо вашій увазі погляди митців на життя, творчість і місце письменника у цьому світі - своїми словами.
Сергій Пантюк - заступник голови НСПУ, секретар по роботі з молодими авторами, голова приймальної комісії НСПУ. Пише вірші, романи та малу прозу для дітей. За своє життєве кредо має слова Аполлінарія Малевича: «Не важливо скільки книжок ти видаси, головне - скільки людей ти приведеш у літературу.»
Про народження письменника
Оце їхав сюди у пошуках геніїв. І я їх тут знайшов. Аж цілих вісім штук (саме стільки підопічних налічувала творча майстерня «у Пантюка»). Так що, пишіть, дітки, і не зупиняйтеся/…/ Письменницький хист відчув десь років у 5. Вихованням моїм займалася прабабуся, котра любила дуже тужливо співати пісню «Їхали козаки…». (оту де Галю прив'язали до сосни, а потім ще й спалили). І так мені тієї Галі стало шкода, що я вирішив переінакшити пісню. Бабуся як почула, спочатку не повірила, що то я все видумав, а потім, коли ввечері до обійстя зійшлася вся родина, поставила мене на стілець і сказала: «Ану, дітко, утни те, шо ти мені набалакав…». Усім дуже сподобалося. А я зрозумів, що поетом бути не так уже й погано.
Про письменника
Поет народжується з поштовху. Спочатку ми усвідомлюємо, що ми робимо, а потім - що, ми не можемо цього не робити! Процес творення імені коротко виглядає так: як просунутися, висунутися і не засунутися. Вважаю, одним із важливих аспектів «просування» молодого автора - потужний фестивальний рух, який нині розгорнувся Україною. На них досить голосно можна заявити про себе.
Про…
Якщо у нації немає вождів, то тоді ними стають її поети. В цьому я згоден із Євгеном Маланюком. Думаю, що літератор, котрий немає своєї громадянської позиції, не є справжнім сином свого народу. Я ось недавно підрахував - Спілка налічує до 2000 членів. Із них у Києві мешкає ледь не 800 осіб. Угадайте, скільки прийшло на мітинг протесту стосовно закону про мови? Десь із півсотні людей. Ось тобі й маєш. Тому я ходжу на подібні заходи не щоб «засвітитися»для преси, а щоб заявити - оце моя позиція. Вона в мене є, і ніхто не в праві її змінювати чи нав'язувати мені щось інше.
ПОБАЖАННЯ: Поет може зробити зі словом, що захоче. Але робіть це - майстерно!
Андрій Курков письменник, чиї твори перекладені на 32 мови світу (сам вільно володіє п'ятьма!), член Спілки кінематографістів та письменників України, член Європейської кіноакадемії, автор 14 романів.
Про народження письменника
- Звичайно, письменниками народжуються. Але мало хто ними стає. Бо окрім талану, треба багато працювати, а ще більше - стукати у безліч зачинених дверей. На початку своєї творчості я щовечора посилав свої твори у різні видавництва і за 18 років отримав до 600 відмов. (в середньому, понад 40 відмов на кожен роман - авт.)
Про письменника
- Для мене письменник той, кого читають, а не той, хто пише. Я схотів стати письменником дуже рано, бо з'ясував, що ці люди не ходять на роботу (сміється). Написав свій перший серйозний твір, а мені кажуть, це - не радянська література. Виявилося, що радянська література - це те, коли ти пишеш про сільську доярку Параску, потім півроку п'єш на отриманий гонорар, а потім - знову пишеш. Наприклад, про механізатора Петра…
Про…
- Писати роман - майже фізична робота. Кілька років тому, коли писав у Очакові, працював по 14 годин за добу.
В моїх романах дійсно звучать реальні назви та імена. Через це трапляються і певні курйози. Після того, як в одному із моїх творів (який взагалі то не про політику, а про любов і людські взаємини), з'явився персонаж Путін, книгу за одну ніч вилучили з усіх тамтешніх книгарень. А в Росії мене стали вважати за персону «нон ґрата». Вирішив я «виправитися». Замінив у наступному своєму романі прізвище депутата на «Безсмертний». Роман вийшов. А Безсмертний - візьми, та й стань депутатом ВР. З тих пір прізвищ та адрес не змінюю - пропаще діло…
ПОБАЖАННЯ: мати кожному початківцю свій голос.
Немає коментарів:
Дописати коментар